Після Радянсько-української війни мешканці району приступилися до мирного будівництва. Гасло «Усе на відновлення Донбасу» стає найважливішим не тільки для регіону, але й для всієї країни. У листопаді 1920 року відбулася Довжанська руднична конференція, що розглянула питання з відновлення й об’єднання шахт. Усі одинадцять рудників об’єдналися в Довжанське рудоуправління, яке очолив П. Шаповалов.
Одночасно з відновленням господарства, росла мережа навчальних, культурно-освітніх та медичних установ. Станом на 1940 рік у районі налічувалося 40 шкіл, п’ять лікарень, 26 клубів та 25 бібліотек.
3 червня 1938 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про поділ Донецької області УРСР на Сталінську та Ворошиловградську області». У цьому Указі вперше говориться про Довжанський район, що ввійшов до складу Ворошиловградської області. До району були віднесені Олександрівська, Астаховська, Медвежанська, Провальська сільські й Бірюковська, Ленінська, Володарська, Павловська селищні ради, що раніше входили до складу Ровенецького району. Район одержав назву селища імені Якова Свердлова й став іменуватися Свердловськом.
